– Був такий міф, що українці та росіяни – "братні народи", який зараз наочно розвінчаний. Чим загалом росіяни відрізняються від українців, на ваш погляд?
– Якщо звести до одного, то це є ставлення до життя і до його вартості.
Українці цінують різні вияви життя і всякі якорі, які тримають у житті: якась робота, якийсь достаток. Навіть комічне сало, горілка, добре поїсти, напрацюватися, відпочити, діточки, хата чиста, якийсь там садочок коло хати.
Українці вміють цінувати своє життя і, відповідно, у нас є здатність розуміти цінність іншого життя. Ми наповнюємо життя якоюсь діяльністю, якимись сенсами, щось треба зробити, щось треба здобути, щось має бути краще.
У росіян є таке, про що колись писав Тургенєв, правда, в іншому трохи сенсі – от просто все по*уй. Я пох*й, всі довкола пох*й, і сім'я по*уй, і робота по*уй. Тобто для них нічого не має сенсу.
Зрозуміло, що виховуються у них якісь споживацькі звички і таке інше. Але воно все більше зав'язане на якомусь такому східному фаталізмі, що нічого ти не значиш.
Хоч, з іншого боку, вони завжди любили оцю общину, оцей комунізм, оцей колективізм, вони всі були зав'язані в щось таке ще з часів орди.
Але немає цінності твоєї, те, що називали гвинтик, механізм – люди нічого не значать. Тобто жизнь – копейка. Так вони якось і живуть.
Тарас Прохасько

Разница в другом. В украине всегда было хуторное хозяйство а в росии мировое.
В россии было имперское мышление в украине украине общественно индивидуальное. Так что это вообще разные народы одной языковой группы

Жив-був вовк, а по сусідству було велике стадо овець.
Кожен день він “забирав” одну вівцю.

Вівці розбігалися по лісі, вівця яку він “забирав” починала відчайдушно опиратися та кричати і її крики лякали інших.

І тоді вовк поговорив з кожною вівцею наодинці: “Тобі нічого боятися, адже я вбиваю і з’їдаю тільки дурних овець, а ти є моїм найкращий другом”.

Після цієї розмови, вівці спокійно паслися і більше не тікали.
І коли вовк вбивав чергову вівцю, вони думали: “Ну ось, вбили ще одну дурну вівцю, а мені нема чого боятися”.

Вівці були щасливі.

Вовк просто підходив до однієї з них і говорив: “О, ми давно не спілкувалися з приводу дурних овець”. І смерть наступала миттєво, вівця нічого не встигала зрозуміти.

Вовк підняв самооцінку кожної з овець, вони перестали хвилюватися і спокійно щипали траву, в результаті чого їх м’ясо ставало тільки смачніше.

І найцікавіше, що інші вівці стали допомагати вовку – якщо якась занадто кмітлива вівця починала здогадуватися про справжній стан речей, то інші вівці, ну, тобто – кращі друзі вовка, повідомляли йому про дивну поведінку цієї вівці, і на наступний день вовк її з’їдав.

Мораль

Кожній людині варто менше вірити словам, а більше спостерігати за вчинками.

В кожного є одна властивість – ми чуємо те, що хочемо чути, і на все інше просто не звертаємо уваги. Важливо вчасно помітити вовка в овечій шкурі.

© Автор невідомий