|
Як ми вимикали російську мову з сайту і які були наслідки | DOU За півроку чи рік можна повністю перейти на українську, або хоча б зробити її повноцінною другою мовою, до нас в Україну приїздять іноземці з різних країн щоб допомагати і вони вчать українську без проблем, у вас було ціле життя на це, не те що рік, ви ігнорували українську мову в Україні, а тепер жалієтесь. Ви українець і ваша рідна мова українська, так само як у поляка рідна мова польська — інакше він не поляк, так само як у німця рідна мова німецька — інакше він не німець — так це працює у всьому світі — це називається ідентичність. Тож якщо для вас рідна мова «російська» — значить ви росіянин за ідентичністю, а росіяни прийшли нас вбивати саме за нашу українську ідентичність. Подумайте над цим, перш ніж називати російську «рідною», вона не рідна нікому з нас, вона нав’язана силою, геноцидами, етноцидами і лінгвіцидами. Рідна мова — це мова твого народу, а не мова загарбників, яку примушували вчити, щоб всіх перетворити на «росіян».
Малоосвічена публіка іноді запитує «А де ж українське мистецтво, скажімо, 20-х років?»
Коли усі аргументи закінчуються, лишається тільки «ти нацик». Ненацик — це пасивно-агресивний стиль, щось новеньке. Мова — частина ідентичності, це аксіома, не посперечаєшся. А німецька, до речі, складніша за українську (для нас принаймні), на вивчення якої в ображеного коментатора вище було все життя. І не треба ділити позицію щодо мови на Схід і Захід. Це дуже грубе узагальнення. Я народилася на Донбасі, літні канікули весь час проводила там, моя двоюрідна сестра не лише народилася, а виросла — садочки, школи і т.п. Зараз ми обидві спілкуємося українською. До речі, як хтось говорить удома, мені все одно. Але десь у магазині чи автобусі — ні. Чому я маю пам’ятати і розуміти російську?
Кожен українець повинен це знати і пам’ятати. 3 листопада 1937 року, в урочищі Сандармох, хробачі кати фізично знищили цвіт і еліту української інтелігенції. Спадщину нашої культури знищували лише за те, що ці люди були українцями. Лесь Курбас — засновник театру «Березіль». Кожного разу, коли ти чуєш російську мову в українських містах — Українець — це вибір.
|
|
Українська — це не просто мова, це наша лінія оборони.
Не лично путин, патрушев и медведев пускали по нам дроны и ракеты, – пишет Валетов. – Не они лично стояли у станков, чтобы все это произвести. Не они рассчитывали траектории и прописывали полетные задания.
Перемовини перемовини Це все розмови ні про що. Хуйло хоче Українуі йому насрать на всі перемовини Дугін же сказав на днях,що " якщо не зараз то через 2 роки україна все одно буде наша" То невже не зрозуміло що головний ідеолог "руцкого міра" це говорить не просто так. Думайте мізками а не дупою. Про який "мир2 ви щебечите. Якщо гідру не знищити то вона знищить нас. Іншого виходу не має. а влада повинна прислухатися до українців особливо до тих хто зараз на нолі а то буде ХАЛЕПА.
Якщо підемо на капітуляцію, то від України не залишиться навіть 4-х областей.
Якщо російськомовним мешканцям України не подобається ні українська мова, ні українська історія, ні українські герої, ні назви наших міст і вулиць, то це, вочевидь, від того, що вони живуть не своїй країні.
Українська — це не просто мова, це наша лінія оборони. |
|
Без України новітня імперська Росія неможлива 11 серпня 2013, 11:30 Сім років тому, у червні 2006-го, Олександр Архангельський, російський письменник, літературознавець, тележурналіст у газеті «Известия» зробив прецікаві висновки: Того ж року Сергій Марков, один з ідеологів «Єдиної Росії», знаний своїми антиукраїнськими настроями, на сторінках журналу «Стратегия России» був змушений визнати, що «Росія, щоб стати лідером на пострадянському просторі, повинна запропонувати привабливий проект розвитку. Громадяни країн СНД повинні бачити, що в співпраці з Росією вони можуть досягти своїх цілей. Не можна пропонувати економічним елітам цих країн просто “лягти” під російських олігархів. Чим приваблює Євросоюз? Якісним проектом розвитку. От і ми повинні оформити такий проект». Чи змогла за сім років Москва запропонувати Україні якісний проект розвитку? Помовчимо. Єдиний проект, який може запропонувати Росія, — це проект імперський. Російська традиція і ментальність неспроможні запропонувати нічого кращого для формування глобальної світоглядної ідеї. Навіть у сучасної російської еліти інтелекту вистачило хіба що на так званий «русский мир». Утім, ця концепція більше нагадує бісівську авантюру (політичну, ясна річ), ніж щире вболівання за духовне єднання православних усього світу. У свідомості багатьох росіян, на жаль, глибоко закорінена імперськість. Відомий історик Анатолій Тарас навів цікаве спостереження. На одній з московських книжкових ярмарок представник російського видавництва повчав присутніх: Нічого дивного в таких висловлюваннях немає. Бо суть московської політики традиційна — імперіалізм. Тож вона не може не позначитися на світосприйнятті російських громадян. Ідеологічно-імперська риторика давно стала нормою в російському політичному дискурсі. Про причини невдач постсовєтських реформ, любить, наприклад, висловлюватися американський економіст Джеффрі Сакс, який, як радник, брав участь у розробці концепції економічних реформ: Чи й справді так? Після закінчення Другої світової війни багато країн Західної Європи та Японія лежали в руїнах. Однак сьогодні ці регіони належать до найбільш багатих і розвинених у світі. План Маршалла і фінансова підтримка США сприяли швидкому економічному відродженню. Водночас серед допомоги й налагодження виробництва фермери могли управляти не лише дрібними господарствами, а й модернізувати промисловість. Безперечно, географічне розташування має значення. Клімат, сировинна база, сільськогосподарські угіддя, залежність від моря — усе це важливі чинники. Історія також має значення. У країнах із тривалими традиціями політичної незалежності, демократичних інститутів, сильного громадянського суспільства люди більш схильні до активної участі в політичному процесі. Американська дослідниця Дейдра Дженнінгс слушно відзначає, що культурні цінності можуть прискорити прогрес людства і заважати йому, що сприятливий клімат, багаті природні ресурси, раціональна політика — далеко не достатні умови для процвітання нації. «Очистити духовність, мораль і інтелект, московське образоване общество — это сборище разрушителей, космополитичных людей, духовных бродяг, умственных монгольских, моральных развратников, бесстыдных лицемеров, проституток частных и партийных». К тому ж, виникає, особливо часто і практично у пострадянських місцях, сприйняття імперської величі, міфів, вождів, ідеологій, історичних подій, фантомів, що породжують ілюзію особливої ролі Москви. Що може запропонувати іншим Росія сьогодні, окрім України? Багатство ресурсів і території не роблять її автоматично привабливою. Відсутність модернізації, корупція, слабкі інституції — все це стримує розвиток. На думку вченого, не треба нав’язувати людям інших цінностей чи способу життя. «Не треба вказувати з мідних вежливих голосів про суть етнічних процесів і будувати ідеологію по чужих рецептах. Не треба примушувати всіх жити разом. Краще жити поряд, але в мирі». Так отож. Не треба українців переконувати, що у нас спільні корені, культура та релігія. Така схильність особливо відчувається в дні, коли наші країни відзначають свято — 1025-річчя Хрещення Святої Русі. Наші правителі і духовні лідери намагаються нав’язати ідею «єдиної цивілізації». Насправді ж конкурентні переваги українська економіка може отримати тільки об’єднавшись із російською — так часто повторюють російські політики. Та все ж Україна не вступає до так званого Митного союзу — це останній день Помпеї. Чи то пак Москви. Відмова від самостійного курсу означатиме втрату державності. Річ у тім, що без України новітня імперська Росія неможлива. Саме тому Москва навперейми робить усілякі політичні та економічні кроки, щоб повернути Україну в орбіту свого впливу. Саме тому з наближенням Вільнюського саміту Кремль ще з більшою наполегливістю різноманітними методами намагається нав’язати українцям відчуття слабкості культури й історії. Бо навіщо українцям незалежність, коли можна повернутися до «спільної історії», «єдиного культурного простору» та «русского мира». Олег Романчук — публіцист, шеф-редактор журналу «Універсум». ... Читати далі » |
|
|
|
|
|
Ще тема.. |
|
Без їжі й тепла вулична тварина має невеликі шанси пережити морози. Особливо це стосується дитинчат і літніх чотирилапих, а також дрібних порід собак – вони втрачають тепло набагато швидше за інших. |
|
|
|
|
|


