|
"Повернути загублену частинку пазлу історії України на своє
|
|
| skole-podobovo | Дата: Середа, 11.12.2024, 12:09 | Повідомлення # 1 |
 Генерал-лейтенант
Група: Адміністратор
Повідомлень: 560
Статус: Offline
| https://localhistory.org.ua/texts....kh-ievi
Агротуризм в Карпатах / тел. 0972972472 , 0951212632
|
| |
| |
| Софія-Гембара | Дата: Субота, 11.01.2025, 17:07 | Повідомлення # 2 |
 Лейтенант
Група: Адміністратор
Повідомлень: 42
Статус: Offline
| Пам'ятаєте, як колись проводилася така цікава "акція", коли сім'ї зі сходу України приїжджали на захід і навпаки?
Так от, під час однієї такої подорожі сім'я із східного міста (не буду писати, якого саме, бо насправді це не принципово) приїхала у Львів. У новому місті всім членам сім'ї дуже сподобалося. Звичайно, влада не оминула нагоди, щоб відзняти про це сюжет і показати на загальнонаціональному каналі. Тому в одному із випусків новин хлопчик з батьком жваво розказував про свої враження від міста Лева. Розповідь була поверхневою і короткою, сповненою типових епітетів та красивих слів. І наостанок прозвучало запитання від журналіста:
"А що тобі запам'яталося найбільше?"
Хлопчик відповів (російською) приблизно так: "Там мнє очєнь панравілісь домА, ані такіє красівіє, но самий красівий - дом, в котором даже снімалі кіно о Д'Артаньянє і мушкітьорах"...
Чому я виділив зараз саме цей епізод багаторічної давнини? А все дуже просто: дитині, яка приїхала зі сходу і якій проводили професійну екскурсію містом Лева, "чомусь" не запам'яталися, наприклад, Ратуша, площа Ринок, Опера (яка стоїть майже на Полтві і зображена на 20 гривнях), не численні храми чи пам'ятники, кожен з яких має свою історію, легенду і так далі.
Дитині запам'ятався Будинок вчених. Ця споруда - одна з моїх улюблених у Львові. Але вона йому запам'яталася не тому, що збудована в прекрасному стилі необароко. Не тому, що авторами проекту є знамениті австрійські архітектори.
Вона запам'яталася, бо в ньому знімався якийсь там радянський примітивний фільм про мушкетерів з Боярським в головній ролі!
Думаю, що багато хто з вас уже догадався, про що я. Якщо коротко і без сентиментів, то насправді я про те, що нам потрібно не лише російську мову викорінити з нашого життя, життя пересічного українця, а решту ознак "русского міра". Бо російська мова - це лише видима частина айсберга. А справжню небезпеку становить "русскій мір" всередині українців, який в купі з війною породив ще одне чудовисько - малоросійський синдром.
А тепер спробую пояснити докладніше. Назвав я цей феномен "малоросійським синдромом" за аналогією із синдромом стокгольмським (хто не розуміє щодо останнього, може прочитати в інтернеті).
Я не писатиму надто багато про малоросійський синдром, який вразив мільйони українців, а лише зупинюсь на головному.
Давайте поставимо собі такі питання:
▪️ Зі скількома країнами межує Україна?
Згадали географію?
▪️ Назвіть хоча б 5 найвідоміших письменників чи поетів Польщі (до речі, кілька з них - лауреати Нобелівської премії).
Чи читали ви їхні твори?
▪️ Назвіть найвідоміших співаків та співачок Румунії. А Білорусі? А Молдови?
▪️ А художників Угорщини ви знаєте?
▪️ А хто зараз президент Словаччини?
А може навіть так: а ви знали, що президент Словаччини - жінка?
Чи, може, в перерахованих мною країнах ніхто не вмів та не вміє досі малювати, співати, писати вірші чи музику, знімати фільми?
А от коли мова заходить про Росію, то тут не вистачить місця в стрічці, щоб про все це писати. Вас ніколи не бентежило, що наші діти половину письменників із зарубіжної літератури вивчають саме російських? До того ж, майже усі "класики" російської літератури - шовіністи по відношенню до України та українців.
Може, Булгаков хороший, який жив у Києві, не визнавав УНР, зневажав українське і втікав від мобілізації?
Чи Солженіцин, який на старості літ став геть схибленим українофобом?
Чому ми вивчаємо стільки російської літератури, коли у світі налічується майже 200 країн?
Це саме про відомих художників, музикантів, композиторів... Іноді складається враження, що малювати ніхто, крім росіян, не вмів та не вміє...
Та достатньо зайти в Львівську картинну галерею, щоб побачити десятки шедеврів не російських митців, щоб збагнути: і представники інших національностей вміють, виявляється, малювати не гірше від придворних художників Російської імперії, які те й робили, що за царські гроші вчитися малювати їздили в ... Європу.
Slava Ukrainie
|
| |
| |
| Софія-Гембара | Дата: Субота, 11.01.2025, 17:09 | Повідомлення # 3 |
|
Лейтенант
Група: Адміністратор
Повідомлень: 42
Статус: Offline
| І все це продовжується усі роки існування незалежної України, в тому числі під час 11 років війни з Росією. Ми так і не змогли позбутися отого рабського малоросійського синдрому, який нам насаджувався і продовжує насаджуватися як зовні, так і п'ятою колоною всередині країни.
Ми так і не виробили імунітету проти його отруйної, руйнівної дії. Скажу більше: малоросійський синдром під час активної фази війни почав діяти ще підступніше! Не вірите? А перевірте себе на його наявність у нашій свідомості.
Знову ж таки, запитайте себе:
Як часто ви бачите повідомлення наших ЗМІ про те, що там сказав Галкін?
А де зараз Пугачова?
А як там бідний Макаревич?
Ой, а що там Панін, молодець чи ні? Не кажу про всяких там нафталінових петросянів, ургантів і т.д.
Ми ще їх не забули за 11 років війни?
Ой, іду подивлюся, що скажуть популярні російські блогерки про війну. Хоч би були проти війни, бо відписуватися не хочеться...
Або: які молодці деякі притомні росіяни (запитайте їх, чи віддали б вони Крим назад Україні). Або: а що там російські класики писали про Україну (ой, як мило)?
Або: що там дружини російських військових? Мучаться чи каються? А може звернутися до них російською?...
Перелік питань можна продовжувати. Вдумайтеся у їхній зміст і запитайте себе: хіба не безглуздо все це в наш час - час жорсткого протистояння з Росією? Хіба це не ознака чистого "малоросійського синдрому", який межує з стокгольмським синдромом, а ще нагадує якісь душевні фантомні болі?...
І якщо на заході країни ще якось пів біди, то на сході - картина сумна. Там люди навіть після обстрілів не можуть себе ідентифікувати. Хто вони? Які в них традиції? Де та їхня ідентичність, за якою ми можемо ствердно сказати, представники якої вони нації? А нема такої ідентичності!
33 років коту під хвіст. Малоросійський синдром, який залишає спустошення та порожнечу, фантомні болі душі.
Велика діра в свідомості пересічних громадян, коли російське нібито заборонене, а нічим його замінити (як втрачена кінцівка, яку не пришиєш). Коли далі тягне до всього російського, як жертву на місце злочину. І ось все це, а особливо відсутність ознак ідентифікації, ідентичності значної частини населення України, і є зараз найбільшою проблемою, яку необхідно вирішувати.
Тепер, під час активної фази війни, є шанс позбутися всього цього раз і назавжди. Потрібно визнати, що саме зараз це все "на часі".
Почнімо з малого: перестаньмо турбуватися за російських зірок кіно чи естради.
До речі, спитайте поляка чи угорця, чи він знає, хто такий Михалков, Пореченков чи та ж Пугачова. Ніхто не знає, крім самих росіян, носіїв російської мови або знову ж таки людей з малоросійським синдромом.
Перестаньмо цікавитися тим, що не вартує нашого з вами дорогоцінного життя. Знаю, що малоросійський синдром дійсно існує. В комусь більше, в комусь менше. Чекає, як паличка Коха, щоб підживитися і продовжувати свою руйнівну дію. Головне на цю мить: зрозуміти, що він є в кожному з нас, і вдарити по ньому з усією своєю силою, бо час для цього настав! Час почати кожному із нас самих. Сказати самим собі: ДОСИТЬ!
А на завершення, як приклад подолання схожого синдрому, згадую естонців, литовців та латвійців, зокрема Далю Грибаускайте, яка була членкинею КПРС, випускницею Ленінградського державного університету, викладачкою політекономії у Вільнюській вищій школі КПРС, але попри все змогла подолати в собі оту "совковість", отой завуальований під радянщину "русскій мір".
І це не перефарбовування, як звикло для наших відомих політиків (та й не лише політиків), а цілком свідомий вибір з її боку.
На завершення можу сказати так: вбиймо в собі малороса, адже це те, що може зробити кожен з нас (незалежно від віку, статі чи фінансових можливостей) задля спільної Перемоги!
Taras Sorochak
Slava Ukrainie
|
| |
| |
| skole-podobovo | Дата: Четвер, 16.01.2025, 00:06 | Повідомлення # 4 |
|
Генерал-лейтенант
Група: Адміністратор
Повідомлень: 560
Статус: Offline
| Сучасні реалії — що те кацапи це нинішня країна фашист. ВСЕ до цього відноситься. Що ми слухаєм, читаєм, споживаєм. В тому числі ігри.
А де починається оце ваше «ну такоє»? коли русаки відрізають голову — це ще «ну такоє» чи вже ні? коли дітей виховують вбивати хохлів — це «ну такоє»? коли співунці горлають на кацапських концертах — це «ну такоє»? коли саджають на погріб за укр мову — це «ну такоє»? коли роган топить за кацапстан — «ну такоє»?
Подивіться відео нещодавнього ножового бою українського воїна з бурятом. і розкажіть мені якими методами нам можна і не можна боротись за виживання.
Агротуризм в Карпатах / тел. 0972972472 , 0951212632
|
| |
| |
| skole-podobovo | Дата: Середа, 22.01.2025, 13:02 | Повідомлення # 5 |
|
Генерал-лейтенант
Група: Адміністратор
Повідомлень: 560
Статус: Offline
| А це ворота Карпат. Значить, є перспектва.У Стрию збудують ТРЦ з дитячим центром і спортивною ареноюhttp://zaxid.net/u_striyu_zbuduyut_trts_z_dityachim_tsentrom_i_sportivnoyu_arenoyu_n1582663
Агротуризм в Карпатах / тел. 0972972472 , 0951212632
|
| |
| |
| skole-podobovo | Дата: П`ятниця, 28.02.2025, 19:56 | Повідомлення # 6 |
|
Генерал-лейтенант
Група: Адміністратор
Повідомлень: 560
Статус: Offline
| У ніч проти 21 серпня 1968 року радянський літак Ан-24, що ідентифікував себе як цивільний борт, запросив термінову аварійну посадку на аеродромі "Рузина" в Празі.
Після того, як чехи дозволили йому сісти, з надр "цивільного" борту ринули радянські спецназівці, які захопили диспетчерську вежу та забезпечили приземлення основної хвилі десанту. В російській літературі ця підлість стосовно "незалежної" країни досі називається "обманним маневром".
При звістці про вторгнення в кабінеті голови ЦК КПЧ Дубчека терміново зібралася Президія КПЧ. Обговорювалося прийняття заяви, яка засуджувала вторгнення. Більшість – 7 проголосувала проти, 4 – "за". Але.
Вже, о 4-й годині будівлю ЦК КПЧ було оточено радянськими військами, співробітники КДБ заарештували керівництво незалежної країни і негайно вивезли до Москви.
Водночас, усі радянські ЗМІ кричали про те, що в ЧРСР відбувається заколот "буржуазії", яким керують, природно, із Держдепу США.
Щоправда, про "печеньки" нічого не розповідали)).
Оскільки, ЧРСР мала доволі потужні збройні сили (250 тис солдатів і офіцерів при 3 тис. танках), які цілком могли розпочати бойові дії проти 500-тисячного угруповання 0kуп@нтів, радянські генерали пішли на наступний крок.
На аеродром "Рузина" було запрошено нібито для переговорів найвище керівництво армії ЧРСР під гарантії недоторканності. Під чесне слово міністра оборони СРСР маршала Гречка. І,відразу, заарештовано.
Це,у комуністів, називалося "військовою хитрістю".
...Через 46 років російські генерали Богдановський, Картаполов і Євстратов дадуть гарантії безпеки українським військовим під Іловайськом, відкриють "зелений коридор", а,потім, р0зстр1ляють колони, що відходили, артилерією. Разом із двома десятками власних солдатів, які перебували в полоні в українців.
Воєнна хитрість така.
А, ще, через півроку російські військові дали "слово російського офіцера" не здійснювати ворожих дій в обмін на допуск до будівлі Донецького аеропорту для евакуації тіл своїх загиблих російських солдатів. І,знову, "воєнна хитрість": прикриваючись "чесним словом", росіяни замінували опорні конструкції будівлі, а потім п1д1рвали її.
Можна згадати й більш ранні часи - особисте "чесне слово" Фрунзе, яке він дав офіцерам Врангеля в Криму, що, якщо ті складуть зброю, то їм забезпечать безперешкодну евакуацію - 50 тисяч військових, що повірили йому, завантажили в баржі і втопили.
А, ще, раніше, сам цар-батюшка, дав "чесне нерушиме царське слово", що не зачепить мешканців Казані, якщо ті відкриють браму перед його військам. І vир1зав усіх до ноги так, що сам не міг до міста в`їхати через гору тіл.
Кажуть, нині, москва затіяла якісь таємні попередні переговори через посередників про мир.
Мир - це гарно. Але, ті, хто розмовлятимуть з кремлем, мають знати і пам`ятати історію. І, що її "чесне слово", завжди, закінчується одним: "воєнною хитрістю"...
@Вікторія Лісовенко.
Агротуризм в Карпатах / тел. 0972972472 , 0951212632
|
| |
| |
