| skole-podobovo | Дата: Вівторок, 25.04.2023, 10:49 | Повідомлення # 1 |
 Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 485
Статус: Offline
| З цієї короткої хроніки ми бачимо що Москва може виживати ЛИШЕ ЗА РАХУНОК ПОГРАБУВАННЯ та підкорення СУСІДІВ.
А якщоб всі її сусіди написали таку хроніку? ЛЮБИЙ СОЮЗ З МОСКВОЮ ЦЕ ЗАШМОРГ НА ВЛАСНІЙ ШИЇ. Любі фінансові обіцянки Москви це "разводняк і тимчасовий блєф". Москва вивезла і ВИВЕЗЕ з України набагато більше ніж обіцяє "допомогти".
Цитата 24 серпня 1991 року – День Проголошення Незалежності України
На цій даті цей перелік злочинів Московії проти народу України-Руси мусив був зупинитись. Але, як ми бачимо всі роки Незалежності України, московський геноцид України не тільки не зупинився, а з кожним роком набирає все більших і більших обертів та стає більш підступним.
Також ми мусимо мати на увазі, що за часів СРСР на всі основні керівні посади в політичний, економічній, військовій, державній та правоохоронній сферах присилались люди з Москви або підбирались з місцевих яничарів. Всі ці "кадри" залишились на своїх посадах і в Незалежній Україні. Як результат їхньої діяльності, Незалежна Україна опинилась в катастрофічному економічному, політичному, культурному, моральному та державотворчому становищі.
Тому тепер ми будемо говорити вже про злочини залишків окупаційного режиму на території України
1991 р., 3 вересня. "Известия" в редакційній статті пише: "Многие десятилетия вся страна, без исключения, жила карпатской нефтью и донецким углем, криворожским металлом, никопольским марганцем, запорожским титаном и ферросплавами".
1991-1995 pp. Після тимчасового переляку внаслідок провалу комуністичного путчу в серпні 1991 р. та проголошення державної незалежності стало очевидно, що владу в Русі-Україні контролюють окупаційно-кримінальні "інтернаціоналісти". Відчуваючи свій близький кінець, але все ще перебуваючи при владі, окупанти приступили до руйнування промисловості та сільського господарства через закриття заводів, розкрадання та масовий неконтрольований вивіз сировини, запчастин, устаткування, комплектуючих, продуктів сільського господарства та капіталів. Пограбувавши нас на кілька сотень мільярдів доларів, що у кілька разів перевищує річний державний бюджет України, за кордон спокійно виїжджають міністри-комуністи Скляров, Лобов, Звягільський та багато інших "інтернаціоналістів". Це вони з незвичайною легкістю віддали своїм московським господарям наше добро: 50 тонн високозбагаченого урану, 10 тонн збройного плутонію. За мінімальними оцінками вартість складала біля 10 мільярдів долярів. Москва списала лише 300 мільйонів енергетичних боргів. За тактичну атомну зброю (13 млрд. дол.), закордонні посольства та представництва (наша частка – 50 млрд. дол.), нашу частину золотого запасу Україна не отримала нічого. Чорноморський флот (частка Русі-України за умов чесного розподілу має становити 16% ВМФ СРСР, тобто весь ЧФ з додатком інших флотів), а нам підсунули "кримську свиню" та їхні борги. Москва до того знахабніла, що відкрито виступає проти будівництва нафтоприймача (терміналу) під Одесою, який звільнив би нас від енергетичної залежності від Московщини. Як наслідок – масове зубожіння населення, в якому контрольовані колонізаторами засоби масової дезінформації звинуватили націоналістів та незалежність. Прибалтійські країни, де до влади справді прийшли націоналісти, підняли життєвий рівень, незважаючи на гірші, ніж в Русі-Україні, початкові умови.
В 1991-1993 роках була створена штучна інфляція шляхом надмірного випуску грошей. Виникла гіперінфляція, обвал виробництва. Це було зроблено навмисно для знецінення грошових вкладів населення та їхніх заощаджень, щоб воно не змогло брати участь у приватизації. Разом з тим почався розвал економіки, банкротство підприємств та їх знецінення. Україна втратила ядерний та космічний статус. Також в березні 1993 року колишнім прем'єром України Л. Кучмою були підписані різні декрети, які поклали початок створенню різних фінансових пірамід, страхових компаній та інших псевдобізнесів, що дало можливість "легально", з точки "закону", колишній партійно-кримінальній верхівці грабувати Україну.
30 листопада 1991 року з рахунків Держбанку і Зберігального банків України було перераховано 81,9 мільярда рублів на рахунок збербанку СРСР і 1,2 мільярда рублів на рахунок Міністерства фінансів Росії, тобто разом 83,1 мільярда рублів. Згідно "договору" між "Україною" і "Росією", ці гроші перераховувались як банківський кредит!!!???, який Україна давала Росії під 7% річних??? Це були заощадження громадян України, які не повернені до сьогоднішнього дня. На документах з перерахування грошей стояв підпис Голови ВРУ Л. Кравчука, Голови Ради міністрів України В. Фокіна та першого замісника голови правління Збербанка України В. Буряка. ПАМ'ЯТАЙМО ЦІ ПРІЗВИЩА! Як це могло статись? Адже 24 серпня 1991 року ВРУ вже було проголошено про Незалежність України, а 1 грудня 1991 року, тобто через декілька годин після перерахування грошей, в Україні мусив був пройти референдум з зарані відомим результатом???. Існує декілька гіпотез. Перша: Москва прагнула все "розділити по-братерські" і як можливо більше матеріальних та фінансових ресурсів вивезти з "братніх" республік. Друга: як було з'ясовано пізніше "комітетом обманутих вкладників", фактично було перераховано не 83,1 а 84,3 мільярда рублів. Куди дівся 1,2 мільярд? Ми можемо думати все, що завгодно. Але деякі учасники тої афери якось дивно покращили своє майнове положення. Л. Кравчука звинувачували в покупці якоїсь "хатинки" в Європі, а Сергій Буряк-молодший в 1991 році очолив Арендкоопбанк, який пізніше став сімейним Брокбізнесбанком (Зі звіту спеціальної слідчої комісії ВРУ в грудні 2005 року (доповідала Катерина Фоменко) та аналізу, зробленому Володимиром Ларцевим, головою Асоціації захисту прав вкладників).
1992 р., травень. Верховна Рада Росії заявила, що акти про передачу Кримської області Україні не мають юридичної сили від моменту їх ухвалення.
1992-2 січня 1992 року Росія об'явила про лібералізацію цін, тобто ціни почали рости великими темпами майже щодня. В Україну через відкриті кордони хлинув великий потік грошової маси з Росії. 10 січня 1992 року Україна ввела купони багаторазового використання та індексацію зарплати, але це мало малий ефект на ситуацію. Найбільш постраждали від цього малозабезпечені верстви населення, бюджетники та студенти.
- 4 березня 1992 року Верховна Рада України прийняла закон "Про приватизацію майна державних підприємств ", а березня 1992 року закон "Про приватизаційні папери та малу приватизацію". Цим заклались основи дикої "прихватизації" та пограбування населення України партійними та кримінально-мафіозними структурами;
1993 р., грудень. З'їзд народних депутатів Росії доручив Верховній Раді Росії розглянути питання щодо статусу українського Севастополя.
14.02.1992 р. При загадкових обставинах в своїй квартирі згорів талановитий журналіст, який проводив розслідування корупційних схем, народний депутат ВР України Вадим Бойко.
1992 р 15 липня ВР дозволила видавати державні гарантії під іноземні кредити. Ідея ніби не погана, враховуючи ситуацію, в якій була Україна в ті роки. Але... "свої люди" відкривали приватні підприємства, які могли брати кредити в банках, скуповувати різні підприємства, активи, потім використовуючи різні корупційні схеми ці активи "перепливали" до інших рук, кредити не повертались, банки банкрутіли, а борги вішались на державу Україна. Повторимо, в 1991-1993 роках зроблено штучну інфляцію, яка знецінила збереження людей і лік пішов на мільйони. Але в той же час підприємства скуповувались не по ринковій вартості, а балансовій. Тобто, для прикладу: якщо умовно якийсь об'єкт коштував по бухгалтерії 10 тисяч, і це до інфляції були великі гроші, то під час і після інфляції за десять тисяч можливо було купити хіба що хліба, але в цей же час об'єкт продавався "своїм людям", криміналу за 10 тисяч.
1994 р., липень. Російський парламент, грубо порушуючи Конституцію України, ухвалив безпрецедентне рішення про надання Севастополю, що перебуває на території України, статусу міста Російської Федерації. Прихоплених раніше українських земель – Бєлгородщини, північної Чернігівщини, південної Вороніжчини, Ростовщини, Кубані – їм, виявляється, замало.
1993 р. Газета "Известия" (29.05.2003). "Кремль в отношении военного имущества на территории других республик фактически объявил полный беспредел: "все, что нам удастся захватить, где бы то ни было и как бы то ни было (включая угон, грабеж), – все наше".
1993-1995 pp. Посилення антиукраїнського терору в освіті, культурі, засобах інформації. Вбито кілька десятків активістів національних українських партій та організацій у різних містах Русі-України, зокрема голову секретаріату Руху Михайла Бойчишина, спалено хату-музей Тараса Шевченка. Жоден злочинець не був засуджений і навіть заарештований. Коли у Харкові патріот В. Козленко облив фарбою пам'ятник кату Свердлову, то за годину був заарештований і просидів у в'язниці кілька тижнів. За написане крейдою на паркані гасло міліція у лісі під Харковом 24 червня 1994 p. імітує розстріл члена УРП В. Старченка. За те ж саме вона погрожує кинути до в'язниці на багато місяців активіста "Просвіти" А. Пилипенка. За написані фарбою метровими літерами у центрі міста гасла на підтримку протиукраїнських сил міліція нікому не погрожувала і до відповідальності не притягувала.
1994 р. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.
1995 - 4 березня 1992 року Верховна Рада України прийняла закон "Про приватизацію майна державних підприємств ", а 6 березня 1992 року закон "Про приватизаційні папери та малу приватизацію". Цим заклались основи дикої "прихватизації" та пограбування населення України партійними та кримінально-мафіозними структурами;
1994 р., 8 лютого Ю. Звягільський – виконуючий обов'язки Голови КМ України, підписав постанову про виплату пенсій колишнім офіцерам НКВС. В цій постанові говорилось про їхню боротьбу з українським націоналізмом та бандитськими формуваннями на території України.
1994 р., 9 грудня Уряд України підписав договір про нульовий варіант, який наділяв Росію правонаступницею СРСР. Таким чином Україна відмовилась від своєї частки 16,37% на активи та пасиви СРСР та майно за кордоном
1996 р. Алма-Ата. Домовленість про спільний науковий (тобто російський) простір для СНД.
1994 p. Заява Президента України Л. Кучми про його намір внести поправки до чинного законодавства щодо надання мові окупанта статусу офіційної в Україні. Як наслідок – зупинення відновлення українських шкіл, переведення частини українських класів та шкіл на іноземну мову навчання. Президент призначає главою своєї адміністрації Д. Табачника, посада якого є малопомітною і неконституційною, але який у неофіційному "табелі про ранги" стоїть попереду віце-прем'єр-міністра, тобто на рівні голови Верховної Ради чи прем'єр-міністра, а за реальним впливом на державні справи, можливо, і вище.
1995 p., початок року. Міністерство національностей України розробило напівтаємний "Проект державної програми... розвитку російської культури в Україні до 2000 року", в якій одна з національних меншин отримувала більші права, ніж українці. Цим ще раз доведено, що ми перебуваємо в умовах окупації.
1995 p., травень У Харкові керована Є. Кушнарьовим влада відкрила пам'ятник україножеру Г. Жукову, який підписав наказ про виселення з України всіх українців.
1995 р. Радник Президента України В. Гриньов наполягає, щоб російська мова була оголошена державною поруч з українською, що є новим єзуїтським методом лінгвоциду страти української мови.
1995 р., 18 липня. Неспровоковане звіряче побиття окупаційною владою українців у Києві (кілька душ загинуло, десятки покалічено) під час похоронної процесії святійшого Патріарха Київського і всієї Русі-України Володимира. Озброєні омонівці кидалися на беззбройних людей з криками "бєй хохлов", топтали і шматували державні прапори. До відповідальності ніхто не був притягнутий.
1995 р., 12 вересня Заборона окупаційною владою української організації УНА-УНСО без суду, що у себе вдома не наважувались робити навіть німецькі фашисти. Озброєні Москвою козаки та антиукраїнські організації, які відкрито домагаються ліквідації державної незалежності Русі-України, влада не забороняє. 18 грудня у Харкові за правозахисну діяльність без суду до в'язниці на два місяці кинутий М. Петровський, незважаючи на висновки прокурора, що в його діях не було складу злочину. Щоб закріпити своє панування в Україні, колонізатори почали видавати паспорти, написані українською та московською мовами. З метою деморалізації та духовного виродження населення, особливо молоді, влада дозволяє поширювати тисячі книг, демонструвати сотні кінострічок, які проповідують і насаджують порнографію, ненависть, насильство. Немов би виконуючи рекомендації полтавського губернатора фон Багговута, Московія завалює Русь-Україну шовіністичними газетами, які продаються за безцінь; прямо або через підставних осіб фінансує московськомовні газети, радіо та телебачення в Україні, які не приховують своєї протиукраїнської спрямованості при потуранні всіх урядів та президентів "незалежної" Русі-України.
1996 р. Посилення протиукраїнського терору. Подальша криміналізація правоохоронних органів. Січень – "Велике беззаконня діється у Харкові... Таємно збирають підписи під "референдумом" про новий Радянський Союз та про те, щоб Україну туди залигати. Цю "діяльність" проводять старі комуністи-маразматики... Хто відмовляється давати підпис, вони погрожують і лають, кажуть: "всьо равно Росія завоюєт Україну, і ми переб'йом хохлов по одному" (Свідчення Кравченко Н., пенсіонерки).
1996 р., 18-19 травня. Харківські "органи правопорядку" з тризубцями на кашкетах охороняють протиукраїнське збіговисько фашистів, частина яких не є громадянами Русі-України, і жорстоко розправляються з українськими патріотами, які протестували проти проведення цього протидержавного шабашу.
Харків. У ніч на 25 вересня невідомі кинули три пляшки із запалювальною сумішшю в приміщення українських патріотичних організацій. 4 грудня у такий же спосіб злочинці намагалися спалити приміщення Харківської "Просвіти". Через кілька місяців вони були негайно спіймані після того, як мали намір спалити ізраїльський культурний центр. Зловмисниками виявилися три молодики із промосквинської організації "Славянскоє єдінство". Їх судили, але не за протиукраїнські дії, а лише за хуліганство.
1996-2004 pp. В оточенні "українського" Президента немає жодного українського патріота, але є незчисленна кількість патріотів Московії, які свідомо й планомірно проводять протиукраїнську політику, руйнують наше господарство, збройні сили, освіту, науку, культуру, охорону здоров'я. Частина державних керівників – це ті, що були виховані окупантом у дусі любові до наших ворогів та зневаги до власного народу – сучасні яничари. Голова Верховної Ради у промові з нагоди 7-ї річниці Незалежності України та під час перебування в Москві з офіційним візитом у грудні 1998 р. втратив почуття не лише національної, але й особистої гідності, показав себе типовим колоніальним чиновником, одним із тих, яких Великий Шевченко називав "раби, підніжки, грязь Москви". Від керівництва практично усунуті національно свідомі представники корінної нації, у яких розвинене почуття відповідальності за долю України та нашого народу... За період перебування при владі бандитського промосковського режиму чимало відомих і впливових в Україні людей загинули за досить дивних обставин, а деяких убили нахабно і демонстративно. Жодний злочин не був викритий органами МВС, Генпрокуратури, СБУ. Нагадаємо імена тільки найпомітніших у нашій державі політиків, депутатів, журналістів: Драгомарецький, М'ясковський, Гетьман, Чорновіл, Щербань, Єрмак, Ємець, Олексенко, Малєв, Кривенко, Набока, Гонгадзе, Александров. Зверніть увагу: в цьому списку немає жодного представника тих сил, що підтримують бандитський промосковський окупаційний режим. Гинуть лише ті, хто в опозиції до антиукраїнського режиму. Контрольовані московинами засоби інформації (чи радше дезінформації), комуністи та інші виродки у всіх наших негараздах звинувачують "нєзалєжность". Але нам ще до незалежності, тобто до звільнення Русі-України від колонізаторів-окупантів – ой як далеко!... (Куліш А.Ф. Книга пам'яті українців..., С. 57.)
1998 р. В Росії в січні 1998 року був проведений напад на Архиєпископа УПЦ КП Андріана (Старини), міліція слідство не проводила.
2000 р., 8 травня. Убивство у Львові видатного українського співака і композитора Ігоря Білозіра у відповідь на спробу заспівати українську пісню. Убивці – росіяни Воронов та Калінін, засуджені нині до ув'язнення.
2000 р. З приходом до влади в Москві В. Путіна був розроблений і реалізується особливий напрямок політики, метою якого є присвоєння Росією як можна більшої частини власності за кордоном, насамперед в Україні. Мова йде про землю, промислові підприємства, енергетичну сферу та нафто- і газогони.
2000 р. Москва повернула собі гімн колишнього СРСР – одної із найстрашніших імперій в історії людства.
2001 р. У Москві вийшла друком праця російського шовініста В. Жиріновського "Украина и русский вопрос", яка є збіркою антиукраїнських гасел, зокрема, проти української мови, національного руху тощо. Наведемо лише декілька цитат з книги:
С. 7...точно так же безграмотно называть Киевскую Русь – украинской державой, именуя Святослава, Владимира и прочих украинскими князьями.
С. 24. Нынешний министр культуры Украины – прекрасный актер Богдан Ступка – сыграл в экранизации романа Сенкевича "Огнем и мечом" главного злодея – Хмельницкого.
С. 94. Рано или поздно народу Украины нужно будет сделать выбор между равноправным и верным союзом с Россией и независимостью.
2001 р. Призначення послом Росії в Україні відомого антиукраїнця Віктора Чорномирдіна, який виконує завдання щодо зближення Росії із Україною. Фактично його діяльність має на меті перетворення незалежної Української держави на васала російської імперії, щось на зразок Гетьманщини XVIII ст. Російські емісари використовують будь-які методи, у т.ч. й тактику "повзучої контрреволюції". Ними здійснюється фінансова підтримка численних антиукраїнських та шовіністичних газет, що пропагують приєднання до Російської імперії та ліквідацію української мови.
2002 р., 13 березня. Указ президента України Л. Кучми "Про відзначення 350-річчя Переяславської козацької ради 1654 р.". 14 червня правочинність "ювілею" засуджено у "Зверненні" до Президента України, Голови Верховної Ради та Прем'єр-Міністра України відомими українськими політичними діячами (Микола Плав'юк, Анатолій Матвієнко, Юрій Костенко, Павло Мовчан, Володимир Яворівський, Юлія Тимошенко, Левко Лук'яненко та ін.) як "абсолютно недержавного" та такого, що став символом втрати Україною державної перспективи. 21 червня Рада НТШ у Львові прийняла подібну ухвалу.
2002 р., 24 травня. У Москві підписано протокол про "узгодження підручників історії у навчальних закладах України та Росії". Підписали: віце-премєр-міністри України та Росії Володимир Семиноженко та Валентина Матвієнко.
2002 р., червень. Російський консул М'ясоєдов вимагає у міської влади Львова "обеспечения прав российских граждан, постоянно проживающих в г. Львове, а также львовских православных общин УПЦ МП, которая находится в молитвенном и каноническом единстве с Московским Патриархатом".
2002 р., 3 липня. Прийнято ухвалу президії Українського історичного товариства, яка засуджує Указ Президента Леоніда Кучми "Про відзначення Переяславської угоди 1654 року".
2002 р., 3 липня. У "Відкритому листі" до Президента України від Президії Світової Наукової Ради при Світовому Конгресі Україністів Переяславську Раду названо військовим союзом, "що призвів до окупації України російськими військами" і закликано відмовитися від святкування цієї "чорної" дати української історії.
2002 р., липень. Сімферопольська газета "Кримская правда" ствердила, що української нації і мови не існує, бо "це частина російського народу, яка говорить одним із діалектів російської мови".
2002 р., вересень. "...Росія має перейти до політики жорсткого захисту своїх інтересів на Україні – аналогічно до "процесу протверезіння" російської політики стосовно Грузії", – заявив директор Інституту країн СНД К. Затулін. "Блок "Наша Україна" для нього є відверто групою антиросійського політичного впливу. "Багато діячів цього блоку винні в придушенні російської мови на Україні, у порушеннях прав російських і російськомовних, у захопленнях храмів УПЦ МП, у зв'язках із міжнародним тероризмом у Чечні", – відзначено в документі.
2002 р., 19 грудня. Російський посол В. Черномирдін в образливій формі дає вказівки українському Міністерству закордонних справ щодо того, якими мають бути відносини України із США та європейськими країнами і, по суті, закликав до згортання цих відносин.
2002 р., 19 грудня. У сучасній "братній Росії" відбуваються вбивства активістів української діаспори. Так, в місті Тейково Іванівської області вбито Володимира Побурінного, заступника голови Іванівської регіональної організації української культури "Мрія". Він організував денну школу української культури "Мрія". Вбивці не знайдені.
2002 р., грудень. Під керівництвом А.Лося в Криму створено ініціативну групу з проведення всекримського референдуму про перетворення АР Крим на російську національну автономію Республіка Таврида, її лідер А.Лось заявив, що так етнічним росіянам вдасться "врятуватися від насильницької українізації". "Україна шкодуватиме про те, що назвала нас, росіян, меншістю і шкодуватиме сильно", – заявив А.Лось.
2002 р., грудень. Народний депутат України Л.Грач та 164 депутати Верховної Ради (представники компартії, соціалістів, "Трудової України", СДПУ (о)) внесли законопроект про надання російській мові офіційного статусу.
2002 р., зима. Генеральне консульство Російської Федерації у Львові, порушуючи всі закони України, "переїхало" у нове приміщення по вул. К. Левицького, 95.
2003 р. Провокація Москви на острові Тузла.
2003 р. "Президент України" Л. Кучма розпустив Національну правописну комісію, яка займалась розробкою нового українського правопису. Ця комісія була створена в 1994 році, згідно звернення Міжнародної організації україністів. На жаль очолювали цю комісію люди, які саботували її роботу. Представники діаспори були змушені залишити цю комісію. Як результат, в Україні продовжує вживатись помосковщений правопис 1933 року.
2004 р. У Москві під час круглого столу на тему Переяславської Ради між неурядовими організаціями України та Росії яскраво проявився російський шовінізм, який діє також і на побутовому рівні. Московини відкрито засудили існування окремої української нації та мови і наполягали на тому, що створення незалежної Української Держави було помилкою.
2004 р. В місті Владивостоці, 1 квітня 2004 року, був вбитий активіст української громадської та релігійної організацій, лікар, Анатолій Улянович Криль, який почав організовувати та будувати Українську церкву.
2004 р. Безпрецедентне втручання Москви у вибори президента України. Отруєння В. Ющенка, кандидата в президенти України.
2005 р. Газовий шантаж України.
2005 р. (кінець). У північних водах Тихого океану, біля острова Сахалін, Міжнародною Еміграційною Організацією та береговою охороною Росії були звільнені понад 20 українських моряків-рибалок, які обманним шляхом були завербовані на російське риболовецьке судно. Вони мусили працювати, як раби, по 6-10 місяців без оплати, їсти сиру рибу та пити солону воду. Їм дозволялося спати по 3 години кожних два дні. З них морально і фізично знущалися.
2006 р. Під час виборів до Верховної Ради України і після них Партія Регіонів та інші численні партії та організації, зорганізовані московською "5-тою колоною", проводили широкомасштабні антидержавні та антиукраїнські кампанії.
2006 р., 21 грудня. Студент Луганського університету ім. В. Даля Сергій Мельничук був побитий депутатом міської ради від Партії регіонів Арсеном Клінчевим, "сучасним московським яничаром родом із Магадана" і доправлений у лікарню зі струсом мозку за те, що він у суді відстояв своє право на навчання українською мовою. Це відбувалось у Луганській телекомпанії ІРТА.
2006 р. Московськими спецслужбами був пограбований музей Кубанського Козацтва в американському місті Ховеллі. Рішенням суду цей музей був опломбований. Там зберігались козацькі святині, вивезені нащадками запорозьких козаків на Захід. Тому йшла мова про повернення запорозької частини музею в Україну, а кубанської на Кубань. Але це дуже не подобалось нашому "північному брату". Вкрадена агентами Кремля частина регалій була вивезена до московського посольства, а потім, скоріш за все – дипломатичними каналами, в Москву.
2006 р., 24 грудня. У сучасній "братній Росії" відбуваються вбивства активістів української діаспори. Так, у місті Тула зарізано члена ради Об'єднання українців Росії, голову Тульської регіональної організації "Батьківська стріха" Володимира Сенчишина. Через півроку відбувся звірячий напад на дружину покійного Наталію Ковальову – голову Ревізійної комісії ФНКА "Українці Росії". Дивом залишилась жива, але стала інвалідом. Злочинці не знайдені.
2007 р. Державною Думою РФ прийнятий Закон (ФЗ N309) "Про єдиний федеральний стандарт", згідно якого відміняється національна освіта і викладання національних мов в школах РФ.
2007 р. Підступними методами було усунуто від керівництва людей, які заснували та організовували українську бібліотеку в Москві. На їхнє місце були призначенні "спеціальні" люди, які ніякого відношення ні до української культури, ні до мови не мають. Після цього 19 листопада 2007 року зі сховища бібліотеки української літератури в Москві було вивезено і знищено унікальний газетний фонд. Це було зроблено власноручно новопризначеним директором бібліотеки Шаріною та її заступником, вранці, до приходу на роботу співробітників українців. Також були знищені раритетні примірники українських газет ХІХ-ХХ століть. Дев'ять високопрофесійних фахівців були змушені піти з бібліотеки. Заснували цю бібліотеку в 1988 році ентузіасти. На 2007 рік бібліотека налічувала біля 50 тисяч книг. Практично почався розгром української бібліотеки в Москві. Майбутня доля книжкового фонду не відома.
2007 р. Відновлення пам'ятника імператриці Катерині ІІ у м. Одесі. За ініціативи Руслана Тарпана, депутата міськради (на додаток: у 2013 р. Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міськради уклало за підсумками тендеру угоду з Державною службою охорони МВС. Міліціонери отримають із міського бюджету 551 тисячу грн за те, що будуть охороняти пам'ятник російській імператриці Катерині ІІ. Як зазначається в договорі, патруль Державної служби охорони з двох людей буде регулярно чергувати біля монумента, оберігаючи його від вандалів. При цьому охоронці повинні бути озброєні вогнепальною зброєю, гумовими кийками, наручниками, одягнені в бронежилети і армійські каски. Працівники Державної служби охорони стоять на варті пам'ятника імператриці вже третій рік поспіль – загалом місто витратило на їхні послуги півтора мільйони гривень).
2008 р., 17 квітня В Москві було закрито приміщення Українського Освітнього центру під виглядом відсутності рішення про його реєстрацію, хоч центр мав офіційний статус і існував протягом багатьох років.
2008 р. Після війни з Грузією, та "відпрацювавши" технологію захоплення чужих територій на прикладі Південної Осетії та Абхазії, (26.08.2008 року Д. Медвєдєв підписав укази про визнання їхнього державного суверенітету), Москва перекинула своє "око" на Крим та інші райони України. Але зробивши правовий прецедент з цими грузинськими республіками та боячись параду власних суверенітетів, Москва, через свій Конституційний суд, в категоричній формі затребувала зміни конституцій в деяких своїх республіках з ціллю вилучити з них пункти про суверенітет та положення про "нарід-суб'єкт як джерело влади". Це відносилось до республік Татарстан, Башкортостан, Саха (Якутія), Тива та інших. Ці вимоги були навіть до Краснодарського краю і Ненецького та Ямал-Ненецького автономних відділів (Всі українські політики мусять знати, що чекає Україну, коли вона хоч на маленьку долю влізе в правове "безправе" поле Москви. – М.В.)
2007-2009 рр. Москва збільшила кількість своїх агентів в Україні, які проводять антиукраїнську роботу. Агенти КДБ-ФСБ, під виглядом співробітників різних фондів, релігійних діячів, організовують сепаратистські рухи в Закарпатті та Криму.
2008 р. В липні місяці на засіданні Державної Думи Росії, під час обговорення теми 300-ліття Полтавської битви, депутат Багдасаров С.А. закликав керівництво Росії розпочати нову битву за Україну – Полтавську битву N2. Він сказав: "наступні вибори в Україні (президентські 2010 року) – це не просто вибори чергового президента, це наша Полтавська битва N2, тільки не військовими а іншим шляхом".
2009 р., з 14 на 15 липня. Акт вандалізму в Бабиному Яру. Зламано пам'ятний хрест на символічному місці страти нацистами в роки Другої світової війни видатної української поетеси, громадської діячки Олени Теліги та її побратимів, членів Організації Українських Націоналістів. Ніхто не вів розслідування, і ніхто не відповів за злочин.
2009 р., В липні місяці в м. Харкові був звіряче вбитий 57-літній талановитий математик, письменник, викладач, перекладач Вадим Голобородько. Вбивцею виявився 20-літній, раніш судимий, житель сусідньої Московії, який приїхав в Україну на "злочинні гастролі". (За якихось "дивних обставин", чомусь від рук таких "гастролерів" та молодих "отприсків" сучасної "еліти України", які літають на своїх автомобілях, дуже часто гинуть представники української творчої еліти??? – Авт.).
2009 р., 9 вересня. ДД Росії прийняла закон "Про оборону". Згідно цього закону Збройним силам Росії дозволяється військова експансія в інші держави.
2010 р., вересень Міжнародна наукова комісія відкрила поховання Ярослава Мудрого, в якому мусив знаходитись кістяк Мудрого і жіночий. Згідно теорії шведських істориків, це могла бути його дружина шведського походження. Але після відкриття з'ясувалось, що кістяк жінки відсутній. Могила відкривалась лише два рази: в 1936 і 1946 роках. Поховання перевозилось до Ленінграду.
2010 р., квітень Харківські угоди: В. Янукович підписав договір з Москвою про продовження перебування ЧФ Росії до 2042 року.
2010 р., 24 листопада Верховним судом Росії Федеральна Культурна автономія українців у Росії була ліквідована.
2010 р., грудень. Московська влада з надуманих причин влаштувала обшук в українській бібліотеці в Москві.
2011 р., вересень. В Харкові були закриті телеканали ФОРА, АТВК та АТН. Ці канали показували репортажі про корупцію та злочини місцевої влади. Також в Харкові за рішенням місцевої влади Добкіна-Кернеса силою міліції виселяються з приміщення Харківське міське товариство "Спадщини", Харківське обласне відділення Українського фонду культури, Конгресу української інтелігенції, книжковий магазин "Кобзар", "Книжковий світ", "Академічни книга", "Поезія", "Медична книга", "Книгарня", "Медична бібліотека" та інші.
2012 р., 5 квітня. податкова міліція Шевченківського району в Києві практично розгромила студію дубляжу іноземних фільмів українською мовою. "Хоробрі бійці" з податкової вилучили всі сервери, тобто понівечили, всю документацію та інше обладнання. Помістили все це в 55 мішків та 46 коробок і вивезли. Ніякого переліку вилучених документів та обладнання не складалось.
2012 р., квітень. Напад рейдерів на редакцію журналу "Всесвіт", за адресою вул. М. Грушевського 34/1. Співробітники викликали міліцію. Але, за висловлюванням самих нападників, це працівникам журналу не допоможе, так як за їхніми діями стоїть народний депутат від ПР Харлім В.М.
2012 р., квітень. У Харкові шляхом рейдерства знищується знаменита Харківська Наукова медична бібліотека. Бібліотека в цьому будинку знаходиться з 1900 року.
2012 р., травень. Верховний Суд Росії задовольнив позов Міністерства юстиції РФ з проханням ліквідувати Об'єднання українців Росії
2012 р., червень. Керівник Федерального агентства РФ у справах СНД та співвітчизників які проживають за кордоном, Костянтин Косячов повідомив, що Росія створить Інститут Пушкіна для пропаганди російської мови за кордоном. В Україні будуть створені в Києві, Одесі, Сімферополі, Дніпропетровську, Харкові та Львові.
2012 р. 3 липня. Верховна Рада України прийняла закон Ківалова-Колісніченка "Про основи державної мовної політики в Україні".
2012 р. 8 серпня "Мовний закон вступив в силу".
2013 р. ДЕРЖАВІ УКРАЇНІ належить лише 20% власності, все інше належить місцевому й іноземному капіталу, в основному – російському. Але найбільш трагічне, що ці 80% були не викуплені за їх вартістю, а вкрадені в жителів України:
- 90% нафтопереробки;
- 85% поставок нафти;
- 75% АЗС;
- 70% компаній в торговому суднобудуванні;
- 60% компаній в військовому суднобудуванні;
- Москва повністю контролює алюмінієву промисловість України, видобуток і виробництво титану, заводи машинобудування, енергетики, контролюються родовища та виробництва ядерної енергетики;
- взятий під контроль український мобільний зв'язок, телефонна мережа, всі засоби інформації;
- збільшується кількість російських банків, куди переводять свої рахунки підконтрольні їм підприємства, як результат – українські банки несуть збитки;
- Росія викупила український Промінвестбанк та перевела офіс з Києва в Донецьк;
- Росія викупила контрольний пакет акцій одного з найбільших українських концернів ІСД (Індустріальний Союз Донбасу), Запоріжсталь, Луганськтепловоз та багато дрібніших підприємств;
- Росія захоплює сільськогосподарський ринок України, через найбільшого українського орендатора "Українські агроінвестиції", з яким асоційована російська компанія "Ренесанс".
2013 р., 8 лютого. В УКРАЇНІ закрито україномовний канал "Культура".
2013 р., 3 квітня Міністерство юстиції РФ відмовилося реєструвати загальноросійську громадську організацію "Український конгрес Росії",організації, яка була створена на установчому з'їзді УКР у листопаді 2012 року. Наразі в Росії немає жодного загальноросійського об'єднання української національної меншини. В той же час, останній перепис населення свідчить, що у Росії мешкає близько 2 мільйонів українців.
1991-2013 рр. За роки незалежності в Україні було вбито, загадково померли біля 3000 українських патріотів. 1991-2013 За роки незалежності в Україні було вбито, загадково померли біля 3000 українських патріотів. Найбільш відомі з них: М. Бойчишин та В. Чорновіл – лідери НРУ, В. Бойко, генерал В. Санін, А. Єрмак, Р. Рапій, Ю. Оробець, М. Сирота, В. Червоній, Р. Ліщинський, С. Драгомирецький, журналісти О. Кривенко, Г. Гонгадзе, професори Г. Бачинський та В. Лебединець, міський голова Б. Котик, поет Р. Братунь, співак І. Білозір та інші (професор С. Трохимчук, "Меморіал").
ХТО І КОЛИ ЗУПИНИТЬ ЦЮ ХРОНІКУ?
https://narodna.pravda.com.ua/history/527b1c86da615/
Агротуризм в Карпатах / тел. 0972972472 , 0951212632
|
| |
| |
