18:45 Агресія Москви проти України в 1991 – 2013 роках | ||||
Агресія Москви проти України в 1991 – 2013 роках
Москва завжди прагнула підкорити українців. Якщо в часи поневолення України Російською імперією та СССР ворожість проявлялася у знищені окремих осіб та груп, що прагнули української самостійності, то після здобуття незалежності агресивні дії Москва спрямувала проти нашої держави та суспільства.
Перше бойове зіткнення Офіційно державну незалежність Україна проголосила 24 серпня 1991 року, після провалу путчу ГКЧП, що прагнув зберегти «единую-неделимую» СССР. Український народ майже одностайно підтримав Акт проголошення незалежності України на референдумі 1 грудня того ж року.
У січні 1992 року влада України зобов’язала командування Чорноморського флоту присягнути на вірність українському народу. Офіцери, що усвідомлювали себе українцями, радо виконали вимогу. Решта морського офіцерства зачаїлася у вичікуванні вирішення питання приналежності ЧФ на вищому державному рівні.
Протягом року президенти України та Росії уклали три угоди про розподіл флоту, які не мали жодних практичних наслідків. У той час, серед офіцерства ЧФ зростало напруження.
Вище командування флоту, що складалося переважно із промосковські налаштованих офіцерів, розпочали неоголошене переслідування всіх моряків, що присягнули на вірність Україні. Московство діяло за звичною схемою: українців присипляли байками про братерські народи та намагалися задушити у ведмежих обіймах, тишком-нишком устромляючи ніж у спину.
Президент України Кравчук не зробив жодних практичних кроків, аби допомогти українським офіцерам. За цих умов вони діяли керуючись власним сумлінням.
21 липня 1992 року командир сторожового корабля СКР-112 капітан-лейтенант Сергій Настенко віддав наказ екіпажу залишити кримську базу та взяти курс на Одесу. Командування Чорноморського флоту розцінило цей вчинок як зраду і віддало наказ захопити, або потопити, корабель, що означало початок бойових дій проти команди українського судна.
Виконуючи наказ начальника штабу ЧФ віце-адмірала Гурінова, начальник штабу дивізіону капітан 3-го рангу Тушев відкрив вогонь по СКР-112 з 30-мм автоматичної гармати АКА-230 малого десантного корабля МДК-184. Випустили 4 черги з відстані двох кабельтових, щоправда не по українському кораблю, а в простір прямо перед ним.
Московське командування флоту вислало на перехоплення СКР-112 протичовновий літак-амфібію Бе-12, але він швидко повернувся назад, оскільки проти нього з аеродрому Бельбек злетів український винищувач.
Командир московського корабля МДК-184 отримав наказ протаранити непокірний український корабель. Але завдяки вдалим маневрам СКР-112 наказ москвинам виконати не вдалося.
Затримати український корабель намагалися також фрегат «Разітєльний» та ракетний човен РК-260. Їх спроби зупинити чи протаранити СКР-112 також виявилися марними.
На допомогу українському кораблю з Одеси прибуло два прикордонні кораблі та літак винищувач СУ-27. СКР-112 з тріумфом увійшов в одеську гавань.
Цей епізод став першим бойовим зіткненням молодої української держави з московським імперіалізмом.
Масандрівські угоди Суперечності між Україною та Москвою не обмежилися Кримом та Чорноморським флотом. В центрі уваги опинився український ядерний арсенал, що за кількістю озброєння поступався лише США та РФ. Кремль вимагав віддати йому всю ядерну зброю, українська влада утримувалася від остаточного вирішення питання.
У вересні 1993 року в Масандрі відбулися чергові переговори України та РФ по ЧФ і ядерному озброєнню. Москва вперше застосувала газовий шантаж: в якості аргументу московська сторона наводила газові борги України.
Переговори проходили на рівні президентів та прем’єр-міністрів. Леонід Кравчук належав до комуністичної номенклатури, що являла собою в Україні часів СССР, колоніальну московську адміністрацію. Після краху ГКЧП Кравчук швидко перефарбувався з високопосадового комуністичного функціонера на «борця» за незалежність України.
Його патякання і зараз насичені патріотичним пафосом, але справи свідчать про інше. Усі реальні дії Кравчук спрямовував проти України та її народу.
Один перелік його «заслуг» чого вартий: знищення торгового, риболовецького та військового флотів України, гіперінфляція, що спричинила масове зубожіння українських громадян, афери з «Бласко», гальмування реформ, закладання основ олігархічної держави, повна відмова від ядерної зброї та багато іншого.
Одним з таких «досягнень» вірного ленінця стали переговори в Масандрі. Кравчук погодився поділити флот 50/50, та ще й продати Росії за газові борги всю українську частину ЧФ разом з усією інфраструктурою. Уся ядерна зброя України передавалася на утилізацію Москві. Деталізація домовленостей покладалася на нові угоди і домовленості.
Масандрівську угоду Кравчука українське суспільство сприйняло, як капітуляція перед Москвою. Це спровокувало політичну кризу і дострокові президентські вибори, які Кравчук програв іншому учаснику переговорів у Масандрі – прем’єр-міністру України Леоніду Кучмі
Прожовження: https://garmatny.blogspot.com/2019/10/1991-2013.html?spref=tw
| ||||
|
|
| Всього коментарів: 0 | |