| skole-podobovo | Дата: Середа, 15.02.2023, 16:32 | Повідомлення # 16 |
 Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 485
Статус: Offline
| "День вшанування учасників бойових дій на території інших держав" (запроваджений Кучмою 2004 року) - ще один радянський рудимент, якого однозначно має позбутися Україна.
Участь українців у загарбницькій війні в Афганістані - точно не те, що ми маємо "вшановувати".
То була одна з багатьох "СВО" Кремля. Подібна до російського вторгнення в Україну через 43 роки. З такими ж неадекватними геополітичними амбіціями.
Наша мета зараз - щоб рускі визнали свою помилку і безпорадність із вторгненням в Україну та вивели війська з України так само, як вони програли та вийшли з Афганістану, усвідомивши масштаб втрат.
Росіяни не покаялися за Афганістан, але українці мають визнати помилку співучасті принаймні через скасування "червоного дня календаря" 15 лютого.
І повсюдні пам'ятники "воїнам-інтернаціоналістам" - різновид маркерів російського колоніального простору в Україні - також мають бути усунені.
А про наші бойові дії на території інших держав у позитивному контексті ми ще поговоримо, коли переможемо мск і підіб'ємо підсумки роботи диверсійних груп на російській території.
Агротуризм в Карпатах / тел. 0972972472 , 0951212632
|
| |
| |
| skole-podobovo | Дата: Понеділок, 20.02.2023, 11:35 | Повідомлення # 17 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 485
Статус: Offline
| 
Сьогодні День пам’яті Героїв Небесної Сотні.
9 років тому на Майдані пси Януковича розстрілювали учасників Революції Гідності.
Більша частина вбивць зараз переховується на росії.
У ті ж дні росія і почала агресію проти України, здійснюючи окупацію Криму.
Тяжкі випробування, що випали тоді на нашу долю, почали активно формувати нас як єдину націю.
Це ж відбувається і зараз.
І я часто питаю себе: а чи гідні ми героїзму Небесної Сотні? Чи робили ми достатньо, аби не зрадити пам‘ять про них?
Сьогоднішні події показують, що так. Я переконаний, що вони пишаються нами.
Та, на жаль, за ці роки до числа наших полеглих Героїв додались ще тисячі імен. Імен тих, хто боровся за вільну Україну.
І ми мусимо продовжувати їхню справу.
Щоб наступні покоління українців могли жити у своїй державі, не маючи тих страждань, через які проходимо ми. Щоб нам і перед ними ніколи не було соромно.
Бо справжня пам‘ять — не лише меморіальні таблички чи пам‘ятники.
Наші справи на благо України і є найбільш гідним вшануванням жертовності кращих з нас.
Пам‘ятаймо про це.
Працюємо на перемогу.
Перемагаємо заради України.
Стерненко
Агротуризм в Карпатах / тел. 0972972472 , 0951212632
|
| |
| |
| skole-podobovo | Дата: П`ятниця, 24.03.2023, 12:31 | Повідомлення # 18 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратор
Повідомлень: 485
Статус: Offline
| Сила тупих. П'ять фундаментальних законів людської дурості
(Берклі Карло М. Чіполла)
Закон 1: Завжди і неминуче кожен недооцінює кількість дурних індивідуумів в обігу.
Закон 2: Ймовірність того, що певна особа є дурна не залежить від інших характеристик цієї особи.
Закон 3: Дурна людина – це людина, що спричинює втрати для інших людей або групи осіб, в той час не отримуючи жодної вигоди для себе і навіть, можливо, зазнаючи збитків.
Закон 4: Не дурні люди завжди недооцінюють руйнівну силу дурних індивідуумів. Зокрема, не дурні люди постійно забувають, що у всі часи і у всіх місцях і за будь-яких обставин мати справу і/або бути пов’язаними з дурними людьми завжди обертається дуже дорогими помилками.
Закон 5: Дурна особа – найнебезпечніший тип особи.
P-S- *БУДЬ-ЯКІ СПІЛЬНІ СПРАВИ ЧИ СОЮЗНИЦТВО З *ТУПИМИ ЛЮДЬМИ - ЦЕ ПОМИЛКА, ЯКА ВАМ ДОРОГО КОШТУВАТИМЕ!*
*ВИ ЗАВЖДИ БУДЕТЕ СТИКАТИСЯ З ОДНИМ І ТИМ САМИМ ВІДСОТКОМ ТУПИХ ЛЮДЕЙ, І ВІН ЗАВЖДИ ПЕРЕВЕРШУВАТИМЕ ВАШІ ОЧІКУВАННЯ*.
*У КРАЇНАХ, ЩО ПРОГРЕСУВАЛИ, РОЗУМНІ ЛЮДИ СПРОМОГЛИСЯ ТРИМАТИ ТУПИХ НА "ПРИВ’ЯЗІ"!
Mykhaylo KhomchynМ КН
Агротуризм в Карпатах / тел. 0972972472 , 0951212632
|
| |
| |
| Яна Валетова | Дата: Вівторок, 04.04.2023, 19:34 | Повідомлення # 19 |
|
Група: Гости
| Вони знищили та покалічили все, що змогли, й навіть більше. Від спогадів до мови спілкування
У мого покоління вкрали частину молодості, частину пам’яті, частину міфології. Вкрали пісні, які ми співали молодими. Вкрали «Вальс Бостон», «Білоруський вокзал», «Пора-пора-порадуемся»… Все, до чого могли дотягтися, забруднили своїми імперськими руками.
Слава богу, Висоцький уже помер, і Галич теж. Інакше сталося б з ними те, що і з Юнною Моріц. Як можна дивитися старі «Три Мушкетери», бачачи перед собою Боярського, що з’їхав з глузду? Як можна дивитися «Рабу Любові» авторства неадекватного Міхалкова?
Телецентр «Останкіно» для мене вже не спогад про молодість, про клуб «Що? Де? Коли?», а фабрика фейків, до якої гидко підійти.
Чомусь зовсім не хочеться питати зайвий квиток у московські театри. Машков, Миронов, Безруков… Та про що ви кажете? Маленьку Ахеджакову вигнали за громадянську позицію, позбавили можливості дожити на сцені останні роки.
В Ермітаж, де я вперше побачив Роденівську «Весну», чомусь не тягне. У Лувр, Прадо, Метрополітен тягне, а в Ермітаж — ні. І сам не зрозумію чому. Напевно, щось особливе розлилося в сирому пітерському повітрі, перебиваючи гнилий сморід стоячої води. Рашизм, путінізм, ксенофобія — це вражає більше за шедеври Растреллі.
Навіть про спільну перемогу, сплачену мільйонами життів, згадувати не хочеться. Адже, як з’ясувалося, вони могли перемогти й без нас.
Та й чи була перемога, якщо ми «нацисти» та «німецькі поплічники і нас треба знищити»? Звільнити «споконвічно руські землі» від українців. Бомбити Київ. Гвалтувати у Бучі. Понівечити Ірпінь.
Їм було мало вкрасти спогади — одними спогадами ситий не будеш. Вони вкрали Крим. Вони зганьбили ліси під Кремінною, куди я мріяв приїхати порибалити з родиною. Набили їх іржавим залізяччям, мінами, горілими машинами. Вони знищили вікові сосни, отруїли землю напівзогнилими трупами, втопили у Сіверському Дінці свої танки, перегородили розтяжками стежки. Прийшли визволителі! Радійте!
Вони вкрали у нас Бердянськ з його косою, бичками та будинком біля моря. Вкрали Генічеськ із нескінченною Арабаткою. Скадовськ з йодистим запахом водоростей та добірними комарами.
Вони вбили Маріуполь, де жили та познайомилися мої дідусь із бабусею. Вони зруйнували Бахмут, де познайомилися мої тесть та теща. Вони били по Миколаєву, де народилася моя дружина. Вони гатять по Сумській області, де виріс мій батько. Скалічили Чернігів, мучать Харків та Херсон. Моє рідне місто Дніпро тепер ховає вбитих російською ракетою земляків. Вона потрапила до житлового будинку, неподалік будинку моїх батьків. У звичайний житловий будинок.
Їм не дають спокою Одеса, Очаків, Запоріжжя. Вони і їх хочуть перетворити на Маріуполь. Вони все хочуть перетворити на Маріуполь. Заповідна Кінбурнська коса тепер на багато років стане зоною лиха, бо вони туди прийшли. Їм завжди мало. Їм головне не захопити, примножити та покращити, а дотягнутися, вкрасти, зламати, зганьбити, зробити нежитловим, непридатним для використання. Щоб якщо вже не дісталося їм, то й нікому.
Спільного минулого більше немає. Спільне теперішнє — кровопролитна, руйнівна війна. Спільному майбутньому ніколи не бути. Ніхто не захоче мати щось спільне з убивцею, ґвалтівником, злодієм та вандалом.
Вони знищили та покалічили все, що змогли й навіть більше. Від спогадів до мови спілкування. Нема бажання мати нічого спільного. Навіть того, що вже було, згадувати не хочеться. Те, що ще недавно викликало ностальгію, тепер викликає огиду.
Дякую за цей допис Яна Валетова
|
| |
| |
