Ти боролася за свою свободу з початку свого існування.
Ти сильна,а водночас безахисна дитина,яку треба захищати від злого світу.
У тебе багато всього прикрасного(міста,річки,гори,моря,озери). Кожен твій куточок закохує з першого погляду.
Твої кольори прапору знають у всьому світі.
Слова"Слава Україні "і Героїм Слава" говорять тисячі людей по всьому світу.
Зараз тобі роблять боляче,знищують ракетами міста,вбивають твоїх дітей. Тобі боляче,ми..це знаємо і бачимо. У нашому серці залишаються шрами від кожного зруйнованого будинку,від фотографій звірств рашистів. Ми плачемо разом з тобою.
Ще трошки і ми переможемо. Ми ж сильна нація .
Ти Європа,ти є весь світ.
Я безмежно люблю тебе,я пишаюся,що я Українка..
Цей День Незалежності відчувається,по особливому цінному.Шкода,що ми це зрозуміли таким чином. Я не думала,що настільки можна любити свою країну,що можна плакати просто ,коли побачиш свій прапор чужій країні. Дякую,що плекаєш справжній патріотизм в душі кожного Українця.
Ми повернемо кожен куточок України.

Автор: Марія Кузнєцова

 

 

 

А Ви знаєте...?

Знаєте, хто вбив автора всесвітньо відомого "Щедрика" Миколу Леонтовича?

Знаєте, хто на допитах відірвав Максиму Рильському вуса зі шматом шкіри і м'яса?

Знаєте, хто розстріляв автора відомої книги "Камінна душа", бандуриста Гната Хоткевича?

Знаєте, хто довів до самогубства Миколу Хвильового чи Миколу Скрипника?

Знаєте, хто вбив Леся Курбаса та Миколу Куліша однією кулею, аби...зекономити?

Знаєте, хто і чому розстріляв Миколу Зерова? А Валер’яна Підмогильного, Мирослава Ірчана, Марка Вороного, Євгена Плужника, Григорія Косинку, Майка Йогансона...?

Знаєте, хто і по яких саме статтях ув'язнили Сергія Параджанова після гучної прем'єри "Тіні забутих предків"?

Знаєте, хто спалив всі ноти Василя Барвінського на подвір'ї львівської консерваторії, а потім "дарував" 10 років концтаборів разом з його дружиною, - донькою відомого науковця Івана Пулюя?!

Знаєте, чому виїхали за кордон Анна Стен, Сергій Лифар Михайло Ломацький? А сини відомого гуцульського письменника Петра - Шекерика Доникового, який сам пропав безвісти?!

Знаєте, хто забороняв творити першому теоретику українського народного танцю Василю Верховинцю?

Знаєте, чому відбувала каторгу Людмила Старицька - Черняхівська? А Параска Плитка - Горицвіт? Ольга Нестеренко?

Знаєте, хто і чому назавжди заборонив Олександру Довженку повертатися додому, в Україну?

Знаєте, хто повісив автора відомої "Червоної рути" та інших українських шляґерів Володимира Івасюка?

Знаєте, хто звів з життя в тюремній камері Василя Стуса?

А чи може знаєте...?

Відповідь на всі "знаєте" відома і одна: радянська влада, тоталітарна система, моzKалі, російське бидло, яке вже кілька століть нищить наш цвіт, наших митців, нашу мову, наші традиції, нашу культуру.
І цих "а знаєте, хто і чому..." - хмара, бо росія не може змиритись, що Україна та її народ - вільний, мудрий, нескорений і надзвичайно сміливий. Бо навіть під дулом ворожого російського автомата наші українці жартують і співають пісні.

Будь ласка, знайте. А найголовніше, пам'ятайте і розповідайте иншим: хто, чому, навіщо, за що і як. Незнання нас, інколи, губить. А непокаране зло, на жаль, завжди повертається... Як і тепер.

P.S. Впевнена, Ви можете продовжити цей список. Але дозвольте нагадати про ці "а знаєте" і якою ціною...

© Уляна Маляр

Чому радянський “новояз” забороняв слова “робітня” і “напозір”, як “мазепинці” перетворилися на “бандерівців” і відколи в суспільстві почала поширюватися кримінальна лексика – розповідає українська мовознавиця, докторка філологічних наук, авторка книги “Мова радянського тоталітаризму” Лариса Масенко.

Христина Коціра

журналістка

Велика брехня і її мова

Мова радянського тоталітаризму – чи новомова (newspeak), як назвав її Джордж Орвелл, — була призначена для впровадження “єдино правильної” марксистсько-ленінської ідеології й унеможливлювала всі інші форми думки. Її вживання звужувало обшир мислення. Цієї мети досягали, зокрема, обмеженням словникового складу мови і спотворенням семантики слів.

Комуністичну мову започаткували як ідеологічний фундамент совєтської держави ідейні фанатики, носії віри в марксистську утопію побудови всесвітнього комуністичного раю. Поступово вона перетворилась на мову великої брехні та ошуканства.

Специфіка тоталітарної мови полягала в тому, що вона оперувала поняттями, сформованими в політичному дискурсі західних країн – як-от “демократія”, “свобода”, “рівність”, – але фальшувала, спотворювала їхній зміст.

Тоталітарний дискурс, його специфічний лексикон, словесні кліше й партійні гасла, сформувався на базі російської мови. У мовах національних республік його лише дублювали. Оксана Забужко влучно визначила українськомовну версію тоталітарної мови як “дубль–новомова”.

 

Лариса Масенко

Фото: Укрінформ

Мова “триєдиного народу”

Від кінця 1920-х років більшовики відновили царську політику русифікації. Впроваджували її разом зі штучно створеним Голодомором — геноцидом української нації.

Більшовицьке урядування у мовній сфері характеризувало рідкісне фарисейство, як і в інших царинах суспільного життя. На відміну від колишньої самодержавної практики, московський центр не вдавався до офіційних заборон української мови. Навпаки – пропаганда поширювала гасла про “невиданий розквіт національних мов у СРСР”, про “гармонійну російсько-українську двомовність” тощо. Насправді ж московський уряд запровадив політику штучного зближення “братніх” мов – української та білоруської – з російською. Кінцевою метою мала стати реалізація проєкту “триєдиного російського народу”.

На відміну від російської мови, де лексико-семантичні зміни відбувалися в офіційному та партійному дискурсах, але не торкалися інших словникових сфер, зокрема побутових, в Україні зазнав змін й обмежень також і базовий словник. Це було пов’язано з політикою русифікації. Специфіку та самобутність української мови намагалися знищити, щоб максимально зблизити її з російською.

Із цих причин заборонили академічний російсько-український словник за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова, і всі термінологічні словники, над якими працювали в 1920-х роках. На них наклали тавро “націоналістичних” і засудили “за відрив української мови від російської”.

Агатангел Кримський

Фото: csamm.archives.gov.ua

Шкідливе слово “напозір”

Юрій Шевельов у книзі “Українська мова в першій половині двадцятого століття” згадував, що в той час редакція журналу “Комуніст” розіслала до редакцій газет і видавництв списки слів на дві колонки. Слова, які не вживати, і слова, які вживати.

Та сама практика повторилася в 1970-х роках. У письменницьких колах розповідали, що призначений на посаду головного партійного ідеолога Валентин Маланчук на засіданні Спілки письменників зачитав список слів, заборонених до вжитку.

Пригадую, як знайома літераторка Лариса Письменна, яка була присутня на тому засіданні, бідкалась: “Не розумію, чим завинив бідний “слоїк”, що його не можна вживати!”. Під заборону часто потрапляли слова, широко вживані на заході України, бо вони відрізнялися від російських.

До редакцій журналів і видавництв так само, як і в 1930-х роках, надійшли списки “репресованих” слів — тих, що треба було вилучати з текстів. Колишні редактори, які працювали в ті часи у видавництвах, розповідали, що ознайомлення з відповідним списком слів відбувалося так: головний редактор викликав їх до свого кабінету по одному, діставав із сейфа оці списки й вони їх занотовували. Потім клав аркуші назад до сейфа. Про це розповідає чимало редакторів, тому немає жодних сумнівів, що ці списки заборонених слів були і в 1930-х, і в 1970-х роках.

У статтях тогочасних журналів, таких як “Мовознавство”, “Комуніст України” та інших — викривали “прояви націоналізму на мовному фронті”. Там вміщали чимало прикладів “шкідливих” слів та словотвірних категорій.

Аркуш вимагали замінити на лист.

Байдужий — непевний.

Безоглядний — абсолютний.

Безнастанний — неперервний.

Взуттярня — взуттєва фабрика.

Вигляд — вид.

Визиск — експлуатація.

Жмуток — пучок.

Здобуток — виручка.

Либонь — напевно, мабуть.

Небавом — раптом.

Обрус — скатерть.

Робітня — майстерня.

Сталий — постійний.

Суходіл — континент.

Філіжанка — чашка.

Кулястий — кулеподібний.

Двотомовик — Двотомний.

Такі слова, як “напозір”, “позаяк”, “достоту”, вимагали вилучати без відповідника як штучні архаїзми.

Патріотизм — радянський. Буржуазний — націоналізм

Ще однією політикою радянської новомови було знецінення значення слів.

Змін зазнавали поняття загальноетичних категорій людства — совість, честь, мораль. Їхнє значення знецінювали й розмивали, додаючи до псевдоозначень: “комуністична мораль”, “робітнича честь”, “пролетарська совість”. Хоча честь, мораль і совість — вони або є, або їх нема. Вони не можуть належити якійсь одній групі.

Пригадую, у дитинстві всюди висіли гасла: “Партія – розум, честь і совість нашої епохи”. Таким чином нав’язували, що розум, честь і совість належали тільки партії, тоді як вони мають бути загальнолюдськими.

Поняття “демократія” розмивали через уточнювальні означення: “соціалістична” або “буржуазна”. Так комуністична пропаганда ділила світ на своє–чуже, позитивне–негативне, своє–вороже. “Соціалістична демократія” — це було своє, позитивне. “Буржуазна демократія” — вороже й негативне.

“Патріотизм” міг бути тільки радянським. Натомість “націоналізм” — лише буржуазним. Унаслідок цього близькі за семантикою поняття набували протилежних ознак.

Розстріл в евфемізмах

У першій половині 1930-х років в офіційно-діловому стилі каральних органів слово “розстріл” заміняли на формулу “вища міра соціального захисту”. Ось такий цинізм!

У 1937 році цей евфемізм замінили на штамп “сувора ізоляція за першою категорією”. У повідомленнях, які НКВС розсилав родичам розстріляних, вживали й таке евфемістичне формулювання: “1 ... Читати далі »

Кому ще москалі, кацапи і рашисти файні?

І все ж, читаючи в стрічці десятки чи не сотні запитань в нікуди «як вони так могли», напишу: могли. Це було цілком собі передбачувано. Це наша проблема - нездатність памятати. Інколи вона видається нам чеснотою, ми думаємо, що це - зданість прощати. Тільки це - не прощення. Це ахіллесова пята нашого народу, понад 300-літній стокгольмський синдром, який щоразу змушує нас забувати усе зло, закривати очі у вірі, що так його не існує.
Ми забуваємо.
Ми злимось на тих, хто памятає і часто принижуємо їх у своїй злості.

1708 рік - московити вирізали абсолютно всіх жителів міста Батурин, включно з дітьми, 10-15 тисяч жертв за один день. Просто тому, що місто було столицею Мазепи.

Лютий 1918 року, війська під командуванням Муравйова взяли Київ і масово винищують його населення. Понад 5-10 тисяч загиблих. «Дума запросила перемирие, в ответ я приказал душить их газами».

Січень 1919. Червона армія Щорса під Києвом. Директорія здає столицю без бою, урочисто впускає Щорса. Щорс - комендант Києва. Попри це, Щорс занурює місто в хаос та насилля. Доходить до того, що з посади коменданта Києва його вже у лютому знімають самі ж більшовики, щоб зупинити безчинства в місті. Потім самі ж більшовики застрілять Щорса. А ми поставимо йому памятник в Києві, який щосили будемо захищати від декомунізаціі. Хоча це те ж саме, якби в Києві стояв памятник міхаілу «гіві» толстих, наприклад.

1920-ті - масові репресії проти українського села.

1932-1933 - Голодомор, про який ми почнемо по-справжньому згадувати лише з президентством Ющенка. При цьому, про нього та його винуватців більше воліють памятати люди на заході країни, де голодомору не було, ніж нащадки тих, хто його пережив. Але рефлекси та ритуали щодо шанобливого ставлення до хліба лишаться надовго.

1937 - Розстріляне відродження. Коли Голодомор був винищенням українського села, колиски українського народу, 1937 - винищення української культури, після якого ми надовго втратили міську культуру, а самі міста русифікувалися. Саме тому ви тепер говорите російською і кажете «ето наш родной язик тоже, ми нє аддадім єго расії». Хоча як ви можете не віддати те, що вам і так не належить? За деякими даними, переслідувань зазнали близько 30 тисяч осіб. Знищено цілі галузі та мистецькі течії. В тому числі, через безпосереднє знищення людей. А потім ви скажете «в украінской літєратурє нєт нічєго інтєрєсного, сплошноє нитьйо».

Червень 1941, Львів. Росіяни, панічно втікаючи від армії гітлера, розстрілюють близько тисячі людей, що утримувались в тюрмі на Лонцького. Німці виносять тіла загиблих, містяни їх оплакують. Після цього ви скажете «прєдатєлі, как оні посмєлі воєвать протів рускіх в дівізії Галічіна?».

Далі - ГУЛАГ та повішений Івасюк. Але натомість ви напишите на стіні київського будинку «цой жив!».

1995 рік. Грозний. Вщент розбомблене місто. Росіянами вбито близько 35000 мирних жителів, із них близько 5000 - діти.

11 грудня 1999 року росіяни виставляють УСІМ мешканцям Грозного ультиматум покинути місто, інакше вони вважатимуться терористами та будуть знищені. Станом на 23 грудня 2001 року на території Чечні діє понад 800 фільтраційних таборів/пунктів.

2014 рік. Україна. Ми масово відвідуємо концерти російських артистів, репостимо дудя, селфимось на Червоній площі, працюємо в компанії артємія лєбєдєва, співаємо на корпоративах газпрому, вважаємо російських журналістів професійніше українських, в містах ми зневажаємо українську мову, ми поводимось так, наче росіяни нам брати, а вони називають нас потєшнимі хохлами, бо росіяни мають хорошу память.

2022 рік. Буча. Краматорськ….
Давайте не забудемо хоча б їх.

☑️Примітка: усі «ми» та «ви» в цьому тексті, звісно ж, не стосуються тебе, дорогий читачу, ти не такий, ти хороший, а це все просто художній прийом.

Автор - Сергій Боричевський
 

*Не дивись ввечері у дзеркало, бо насниться щось погане.
*Не сідай на стіл, бо в сім'ї буде сварка.
*Якщо кіт вмивається лапкою — прийдуть гості
*Якщо зустрінеш по дорозі жінку з повними відрами, буде
удача, з порожніми — не пощастить.
*Як їси хліб, не лишай куснів, бо в них твоя сила.
*Сова поблизу будинку кричить - до новонародженого.
*Весною багато хрущiв - лiтом слiд чекати засухи.
*Якщо січень сухий, морозяний, то буде сухе спекотне літо.
*Як на Новий рік падає сніг, то будуть гриби рости.
*Дрова горять з тріском – на мороз.
*Як листопад дерев не обтрусить, довго зима бути мусить.

 

Установка та ремонт супутникових антен / обладнання тел. 0505681966 В. Синьовидне та Сколівський район

Щороку в області реєструються випадки отруєнь неїстівними грибами серед населення, які призводять до важких, а інколи летальних випадків. Інтоксикацію викликають бліда поганка, мухомори, опеньки несправжні та інші. У 2017 році на Прикарпатті уже зареєстровано випадок отруєння грибами. Потерпіла – пенсіонерка з Верховини.

Отже, грибникам варто пам’ятати основні правила:

1. Збирайте в лісі ті гриби, про які ви знаєте, що вони їстівні.

2. Грибів, яких ви не знаєте, або тих, що викликають найменший сумнів, не варто брати взагалі.

3. Ніколи не збирайте і не вживайте в їжу переспілі, червиві, ослизлі гриби.

4. Не збирайте гриби вздовж автомобільних та залізничних шляхів, поблизу промислових підприємств та сміттєзвалищ.

5. Не вживайте грибів в сирому вигляді.

6. Перед вживанням обов'язково піддавайте зібрані гриби ретельній термічній обробці. Відібрані гриби спочатку промийте та відваріть декілька разів у підсоленій воді (не менше трьох) протягом 30 хвилин.

7. Готові страви з грибів зберігайте в холодильнику в емальованому посуді, але не більше доби.

8. Не слід вживати грибні страви дітям, хворим з захворюваннями травної системи, особам похилого віку, вагітним та жінкам у період лактації.

9. Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером

10. Не купуйте на ринках суміші грибів у вигляді грибної ікри, салатів, пирогів з грибами і інших виробів з подрібнених грибів.

11. Якщо після споживання грибів ви відчули загальне недомагання, слабкість чи помітили нездорові ознаки у своїх близьких (нудота, блювота, головний біль, галюцинації, біль у животі):

- негайно викликайте «швидку». До її приїзду промийте шлунок 1-2 л розчину марганцівки або сольового розчину, можна зробити очисну клізму. Пийте багато рідини.

- залишки грибів не викидайте. Їх аналіз допоможе лікарям швидше визначити вид отрути, яка потрапила в організм.

А головне – ніякого самолікування! Бо чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння.

 

 

Свято Святих Петра і Павла.

12 липня відзначається день пам'яті славних і всехвальних первоверховних святих апостолів Петра і Павла. Цей день вважається верхівкою літа. Наші пращури помітили, якщо ясно на Петрів день - рік буде хорошим, а якщо дощ - 40 днів ще буде негода. Найчастіше цей день сухий, спекотний, світлий. З цього приводу існувала приказка: "Петро-Павло жару добавили". Якщо зозуля кує після Петрового дня, то, значить, літо буде хороше, довге і сніг нескоро випаде

 

 

Навколо Сколе - skole-podobovo.com.ua

 

ПОВИНЕН ЗНАТИ КОЖЕН!!! Укус змії: як швидко і правильно надати першу допомогу

Літо наразі не тішить нас особливим теплом, температури вище 30 градусів у нас ще не було, а випадки укусів змій вже фіксують.

Ми більше готові до того, що вони у спекотні дні вилазять погрітися на сонечку, тож нерідко їх можна зустріти на стежках, каміннях біля водойм, пеньків, у хащах тощо.

Торік були випадки, коли змії кусали людей і на автобусних зупинках, подвір’ях тощо. Цьогоріч також уже є постраждалі: на Сколівщині жінка зустріла повзучого ворога, гуляючи в лісі, й після укусу змії (вкусила в руку) потрапила до реанімації.

Ніхто не може гарантувати, що, виїжджаючи в Карпати на відпочинок чи збираючись з друзями на пікнік, у ліс по ягоди, гриби тощо, ви не стикнетеся зі зміями. Це передбачити неможливо, тому кожен повинен знати, як швидко і правильно надати першу медичну допомогу, бо від наших дій залежить, як швидко отрута всмоктається в кров і лімфатичну систему.

Рятівники: палка, холод і вода

«Якщо вкусила змія, то передусім, слід знерухомити кінцівку будь-якими підручними засобами. На природі підійде палка, парасолька тощо. – Не завжди під руками в таких випадках є бинт. Можна використати хустинку, хустку, поясок, шнурок тощо. Бо що більше ми рухаємо кінцівкою, що більше скорочуються м’язи, то більше отрута всмоктується у кровоносну й лімфатичну системи. Найчастіше змії кусають у ногу, буває і в руку. Руку легше тримати в спокої, ногу складніше, якщо нема можливості відразу сісти в машину чи нікому не неї донести. Якщо якийсь відрізок шляху доведеться йти пішки, тоді слід поволі, обережно наступати на травмовану ногу». Інколи буває, що місце укусу забруднене,а засобів для дезінфекції рани під руками може й не бути. Тоді радимо промити її питною водою і якнайшвидше доставити людину в найближчу лікарню.

За новими стандартами лікування, місце укусу не можна розрізати, припікати, накладати джгут, відсмоктувати отруту, бо такими діями ви можете ускладнити і так нелегкий стан потерпілого.

 

- Літо варто прожити так, аби було про що написати роман
- Міняйте бік на пляжі щоп'ятьсторінок
- Відпочиньте від одних книжечок з іншими
- Осягніть поезію кавунових кісточок
- Щодня робіть собі книжково-ягідний коктейль
- Частіше виходьте надвір, ніж у фейсбук

Запрошуємо на відпочинок, до нашого будиночку. с. Побук